Cпецпроекты

New friend every day: основательница проекта «Мовний клуб з української» Мирослава Ким


0 333 4
Проект New friend every day — это эксперимент со-основателя bit.uа Татьяны Гринёвой. На протяжении целого года Таня решила каждый день писать о новом человеке. Иногда это закадычные друзья, а иногда новоиспеченные знакомые. В сегодняшнем выпуске — Мирослава Ким, основательница проекта "Мовний клуб з української".

Мирослава Ким идеально говорит по-украински и сделала об этом проект: разговорный клуб украинского языка.

Мирослава из Ивано-Франковска, но несколько лет живет в Киеве, воспитывает дочь вместе с мужем (который тоже говорит по-украински, несмотря на то, что наполовину кореец и из Макеевки) и считает, что каждому из нас можно расширять свою «языковую зону комфорта». Я свою расширила: все полтора часа говорила с Мирославой по-украински. Ох, сложновато.

Сегодня Мира — мой #newfriendeveryday, о них всех можно почитать тут.

— Я страшенно часто все виграю, мені взагалі фартить. Але я до цього прикладаю зусилля: заповнюю анкети, беру участь… Я вигравала різноманітні курси, інтенсиви, книжки. Після декретної відпустки я виграла курс у Startup Ukraine: так я занурилась у середовище людей, які щось роблять. Ми робили дитячі сукеночки, в’язані гачком під брендом «Міра Кім». Це був бренд, запущений у двох значеннях: спочатку я запустила його як старт, потім — запустила їм займатись.

— У якийсь момент я дуже запалилася мовою: я зрозуміла, що в нашій країні не потрібна ні російська, ні англійська. І я зрозуміла, що я туплю в мовленні: я придумала собі термін «мовна зона комфорту» — тобто я знаю слова з кулінарії, з шиття, з дитячих розвивалок… і все! Мені бракує слів, і так я придумала мовні практикуми: ми працюємо над розвитком мовлення. Ми підбираємо нові синоніми, фразеологізми, приказки та розширяємо і збагачуємо нашу лексику.

Ми кажемо «кепкувати», «глузувати», «насміхатися», «піджартовувати», а не тільки «сміятися». А слово «ген-ген», наприклад, ми ніколи не говорили.
До речі, дуже багато крутих нових слів є в дитячих книжках: практично з кожної сторінки дитячої книжки можна виписати слово, яке ми не вживаємо.

Так у нас народився наш Мовний клуб з української: ми просто розмовляємо півтори-дві години. Навіть у україномовних після цього болить щелепа.
У нас є російськомовні, що хочуть навчитися вільно говорити. Є україномовні, що прагнуть розширити лексичний запас. Є іноземці: наприклад, є грузинка з Тбілісі: вона переїхала, і їй хочеться розмовляти, і вона прийшла вже другий раз.

Так, до нас приходять декілька разів: це завжди нові люди і нові вправи, нова практика. Другий раз — за півціни, третій — безкоштовно.

— Є якась «війна за українську» зараз. І є в ній люди, які на передовій, вони сперечаються та борються за закони. А я на цій війні медсестра — я десь в ар’єргарді.

— Я знаю російську і можу нею говорити, але мій свідомий вибір — говорити українською. Мій чоловік, Андрій, напівкореєць, він народився в Макеєвці, але почав розмовляти українською, коли познайомився зі мною: в нього була найкраща мотивація — кохання. Хоча я йому казала, що для мене не має ніякого значення, якою мовою він буде говорити.

— Якщо ви стабільно розмовляєте, виконуєте вправи, то дуже швидко починаєте і розмовляти і думати українською. Наприклад, є мільйон синонимів до «загадкової» усмішки Мони Лізи. Є дуже крутий переклад лічилки «рельси-рельси-шпали-шпали», який розлетівся на десятки тисяч перепостів у «Фейсбуку».

— Є багато таких слів, до яких не можу звикнути навіть я:
«непозбувна бентега»
«мені прикро»
«оказія»
«ресторація»
«у вічі»
«непереливки»
«наперекір»
«обабіч»
«зненацька»
«пластянка» (пластиковий стаканчик).

— Мова — це жива субстанція, вона завжди змінюється. Суржик допустимий, але треба не переборщити з неологізмами. Потрібна міра, а вона завжди суб’єктивна…
Я — за розширення границь мови: слово «фідбек» може в різних контекстах звучати як суржиком, так і експертно.

— У моїх планах — семінар про українську лайку, сороміцький фольклор і приказки, українське караоке, розбір пісень, зворотів і метафор. Я хочу запуститись у різних місцях: декілька локацій в Києві.
Я хочу школу, в якій будуть приказки й особливі слова на стінах.

Подписывайтесь на нас в Facebook

Написать комментарий

Такой e-mail уже зарегистрирован. Воспользуйтесь формой входа или введите другой.

Вы ввели некорректные логин или пароль

Извините, для комментирования необходимо войти.

Сообщить об опечатке

Текст, который будет отправлен нашим редакторам: